- Зоря Полтавщини. Громадсько-політична газета - http://www.old.zorya.poltava.ua -

“Сережки” для Бурьонки

Для проведення цієї роботи було спеціально створене Державне підприємство "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" із філіями в областях та представництвами у районах. Воно займається ідентифікацією тварин та веде єдину автоматизовану базу даних – так званий Реєстр тварин, де накопичує відомості про ідентифікованих тварин, їх переміщення, власників чи утримувачів, господарства, їх ветеринарно-санітарний стан тощо.
Під поняттям ідентифікації розуміють присвоєння ідентифікаційного номера та оформлення відповідних документів: для великої рогатої худоби – паспорта і ветеринарної картки, коней – паспорта і реєстраційної картки, свиноматок і кнурів – реєстраційного свідоцтва; овець і кіз – реєстраційного свідоцтва, реєстраційної та ветеринарної карток.
Нумерують тварин спеціальними бирками жовтого кольору з нанесеними на них ідентифікаційними номерами. Їх прикріплюють на обидва вуха тварини і не знімають протягом усього її життя. Бирки чіпляють працівники агентства або сам власник худоби чи утримувач. Останні замовляють в агентстві бирки та засоби для їх кріплення (аплікатори), проте це не виключає використання традиційних методів нумерації тварин у господарстві (татуювання, вищипи).
Коням бирок не чіпляють, проте у паспорті детально описують їх зовнішній вигляд. При необхідності можна вдатися до електронного маркування – вживлення під шкіру електромагнітних мікрочіпів.
Оскільки ідентифікувати слід кожну тварину, то роблять це відразу після її народження або в термін, встановлений чинним законодавством: телят та поросят ідентифікують не пізніше семи днів від дня народження (для племінних господарств – 48 годин); ягнят, козенят – семи днів від дня народження або при відлученні від матері, але не пізніше 4-х місяців після народження (у такому випадку на лівому вусі витатуйовують п'ять останніх цифр ідентифікаційного номера матері); лошат – перед відлученням від матері, але не пізніше одного року від дня народження.
Крім оформлення особистих документів на кожну тварину, сільгосппідприємства ведуть і загальний облік. Для цього використовують книгу обліку, причому для кожного виду тварин окремо.
Зрозуміло, що ідентифікація і реєстрація тварин передбачає додаткові витрати, але за такими правилами обліку живе весь цивілізований світ.
Контроль за дотриманням вимог системи ідентифікації і реєстрації сільськогосподарських тварин, переміщенням тварин з одного господарства в інше, реалізацією молока, забоєм на м'ясо чи утилізацією проводять органи державної ветеринарної медицини. Переміщення і реалізацію племінної худоби контролює Головна державна племінна інспекція України через облплемпідприємства.
На момент вибуття тварини з господарства вона мусить бути проідентифікована, інакше спеціаліст ветмедицини не матиме права видати відповідні супровідні документи. Незареєстровану тварину неможливо буде продати. Від корів, на яких немає паспортів, молоко не повинно прийматися і реалізовуватися. Нові правила торгівлі передбачають продаж на ринках лише м'яса тієї тварини, яка на момент забою була ідентифікована.
Власникам домашньої худоби слід готуватися до введення (вочевидь, із 2010 року) ще жорсткіших правил: як це прийнято у Європі, забій тварин здійснюватиметься лише на спеціальних забійних пунктах, а вдома робити це буде заборонено.
Нині за порушення термінів реєстрації тварин санкцій до їх власників не застосовують. Однак можливим є застосування стягнень у таких розмірах: із громадян – від 0,5 до 1,0 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 8,5 – 17 грн, із посадових осіб – від 3 до 6 НМДГ (57 – 102 грн).
За консультаціями і допомогою з питань ідентифікації тварин слід звертатися до районних підприємств ветеринарної медицини або їхніх агентів з ідентифікації і реєстрації тварин на місцях.

Print Friendly, PDF & Email [1]